Зверніть увагу шановні батьки!
1 . Мовлення і речення
Слова в мовному потоці можуть поєднуватись в речення. Необхідно навчити дитину виділяти речення з мовного потоку. Особливу увагу зверніть на оформленні речень на письмі і виділення їх меж інтонаційно в усному мовленні. Якщо в реченні про когось розповідається – в кінці речення ставиться крапка (.); якщо про щось або про когось запитується — в кінці речення ставиться знак запитання (?); якщо слова в реченні вимовляються зособливою силою — в кінці речення ставиться знак оклику (!).
2. Речення і слово
Вчіть дитину поділяти речення на слова, складати схеми речень.
Графічно (на схемі) речення позначається так:
|________ - перше слово в реченні,
________ - кожне наступне слово.
Наприклад: Дівчинка читає книжку. |______ ______ _____ .
Хлопчик малює. |______ ______ .
Поступово ускладнюйте завдання. Пропонуйте дитині складати речення за схемою і відповідною кількістю слів, поширювати і скорочувати речення, складати їх за малюнками.
3. Звукоряд слова
Коли ми пишемо та читаємо, то користуємося словами, які складаються з букв.Для розмови ми вживаємо слова, що складаються із звуків. Отже, букви ми пишемо та бачимо, а звуки промовляємо та чуємо. Необхідно навчити дитину послідовність звуків в ряду голосних (ау; ое; уи), потім в складі (ам; от, ув).
Надалі допоможіть дитині навчитися:
- виділяти перший, останній звук у тризвуковому слові ( мак, сад, луг, мир) ;
- знаходити заданий звук серед інших звуків. Наприклад, доцільно провести гру „Впіймай звук [а]” : серед інших звуків (о, а, и, в, а, н, ); в складах ( ам, ут, ом, ла); в словах ( сон, Аня, лев, час).
- визначати місце певного звука в слові. Ця робота проводиться з опорою на графічні схеми.
В цей період доцільно давати дитині такі завдання:
- „розсип” слово на звуки ;
- утвори слово із звуків (наприклад, [у, к, ж]- жук);
- полічи кількість звуків у словах;
- відбери малюнки, в назвах яких задана кількість звуків;
- нарости слово (наприклад, лист – листочок, листяний, листопад);
- знайди спільний звук у словах (наприклад, мир, чиж, син, лив);
- склади ланцюжок із слів ( наприклад, мак – короп – парта – аркуш - шуба).
На наступному етапі звертається увага на тип звука.
голосні
|
- їх можна голосно вимовляти, протягти, проспівати, при цьому не заважають ні губи, ні зуби, ні язик.
| |
Звуки
| ||
приголосні
|
- при їх вимовлянні видихуване повітря зустрічає перешкоди, йому заважають або губи, або зуби, або язик. Їх неможливо протягти або проспівати.
|
Голосні звуки :[ а ], [ о ], [ у ], [ е ], [ и ], [ і ].
На письмі вони позначаються буквами а, о, у, е, і, и, я, ю, є, ї .
Букви я, ю, є — на початку слова, після голосного та після апострофа позначають два звуки, в інших випадках — один.
Наприклад:
Я
|
- [ЙА] :
|
яма [йама],
|
маяк [майак]
|
Ю
|
- [ЙУ] :
|
юнга [йунга],
|
в’юн [вйун]
|
Є
|
- [ЙЕ] :
|
єнот [йеноТ],
|
читає [читайе]
|
Буква Ї завжди позначає два звуки:Ї - [йі ]: їжак [йіжак], мої [мойі].
м’які (якщо після них ідуть я, ю, є, і, ь)
| |
Приголосні звуки
| |
тверді(в інших випадках)
|
[ й ] — завжди м'який звук.
[ ч ], [ ш ] — завжди тверді звуки.
[ щ ] — завжди позначає два звуки: щ - [ шч ]: щука [ шчука].
М'який знак ( Ь) не є звуком, він лише позначає м'якість попереднього приголосного.
Апостроф ( ‘ ) теж не є звуком, він позначає твердість попереднього приголосного.
Графічно (на схемі) звуки позначаються так:
Голосний звук
|  . | |||||
Приголосний звук:
|
м’який
|
=
|
, твердий
|
-
| ||
Наприклад:
Дим
|
Дім
|
Пір’я
|
Яблуко
|
Їжа
| |||||||||||||||||||||
-
|
.
|
-
|
=
|
.
|
-
|
=
|
.
|
-
|
=
|
.
|
=
|
.
|
-
|
-
|
.
|
-
|
.
|
=
|
.
|
-
|
.
| ||||
5. Склад.
Слова поділяються на склади. У слові стільки складів, скільки в ньому голосних. Щоб визначити скільки складів у слові, треба піднести кулачок до підборіддя: скільки разів підборіддя натисне на кулачок при вимові слова — стільки у ньому й складів.
У кожному слові один склад завжди вимовляється голосніше, сильніше. Такий склад називається наголошеним (на нього падає наголос).
Графічно наголос позначають маленькою похилою рисочкою.
Наступним кроком є робота над розвитком складового аналізу і синтезу. при формуванні складового аналізу з опорою на допоміжні засоби пропонуйте дитині відстукати слово по частинах (складах), назвати ці склади і порахувати їх кількість. В процесі розвитку складового аналізу робіть акцент на вміння дитини виділяти голосні звуки в слові, ділити слова на склади ( в слові стільки складів, скільки в ньому голосних звуків).
Доцільними будуть такі завдання:
- поділити слова на склади і визначити їх кількість;
- розкласти запропоновані малюнки на купки відповідно до кількості складів у їх назвах;
- скласти слова з 1, 2, 3-ох складів;
- додати склад і утворити нове слово;
- з складів утворити слово ( наприклад, да, во – вода).
6. Вчимо дитину читати.
Знайомлячи дітей із буквами алфавіту, слід промовляти не алфавітну назву букви, а звук, який вона позначає. Наприклад, показуючи букву «н», не треба говорити «ен»— слід вимовляти просто «н».
Читання складів — ключ до оволодіння механізмом читання. При цьому основним принципом читання є орієнтування на голосний звук. Наприклад: са, со, су, си, се, а не са, со, су, си, се. У другому випадку принцип орієнтації руйнується і змінюється на приголосний. Дитина мимоволі переходить на побуквене читання: с — а, с — о, к — а, к — о, що є неправильним. Наприклад, треба прочитати склад «ма». Промовляючи приголосний, дивимося на наступний голосний і плавно з'єднуємо їх. Виходить «м-м-а-а-а». Ось таке «довге» перше читання і є плавним поскладовим. Згодом воно ущільнюється. Дитина хоч-не-хоч пришвидшує темп, ритм, удосконалює техніку і опановує нормальне плавне читання. Читаючи слова зі збігом приголосних, слід навчити дітей знаходити прямий склад та причитувати до нього подальші приголосні: ли — п — ка, ма — ль — ва. Це не буде побуквене читання, оскільки дитина плавно поєднуватиме всі частини природно. З часом, з набуттям навички читати, темпи злиття всіх частин будуть швидшими.
Буквосполучення йо, ьо, дж, дз читаються як один звук.
Апостроф показує твердість вимови приголосного звука, за яким стоїть: ря - р‘я, бя - б ‘я.
М'який знак показує м'якість вимови попереднього приголосного: булка — булька.
3 метою вдосконалення навичок читання корисним буде напівголосне самостійне щоденне читання невеличких текстів. При цьому варто звертати увагу не на те, скільки знаків чи слів читає дитина за хвилину, а на те, чи розуміє вона прочитане. Для цього треба запитати, про кого чи про що вона прочитала. Отже, читання має бути свідомим. Важливо також добиватися виразного читання (тобто звертати увагу на те, який знак стоїть у кінці речень).
Слід навчати дитину читати, ведучи по рядку пальчиком її правої руки. Потрібно звернути увагу також на те, що букви у рядках завжди читають зліва направо.
7. Вчимо дитину писати.
Щоб рука дитини «слухалася» під час письма, її слід підготувати до цієї діяльності.
На першому етапі слід розвивати:
- п’ясті руки й дрібних м’язів пальців
- координацію рухів руки, пальців, очей, передпліччя;
- окомір (вміння визначати центр, середину, підпорядковувати рухи руки, очей контролю свідомості);
- плавність, точність й ритм рухів;
- уміння проводити протягом 0,5 хв. безвідривні лінії олівцем в зошиті.
На другому етапі слід включити ігрові завдання на штрихування різних форм.
Третій етап — написання елементів букв у зошитах.
Четвертий етап — письмо в зошитах (за зразком, списування з книжки, написання під диктовку).
Навички письма:
1.Під час письма дитина сидить за столом прямо, ноги стоять на підлозі під кутом 45*, рівно. Відстань від грудей дитини до краю стола має дорівнювати ширині долоні, тобто 3-4 см.
2. Під час письма дитина тримає зошит похило (пояснити дитині, що зошит треба класти так, щоб початок рядка, на якому вона писатиме, був на середині грудей. Нахил зошита дає руці можливість легко й плавно рухатися сторінкою, виробляє навичку швидкого письма. Поступово зошит лівою рукою пересувається вліво вгору. ).
3. Дитина нахиляється над зошитом (відстань від очей до зошита – 30 см. Джерело світла повинно бути зліва).
4.Ручку рекомендується брати трьома пальцями: великим, вказівним і середнім. Великий і середній тримають ручку, а вказівний притримує її зверху. Ручку рекомендується тримати вільно, не затискаючи між пальцями. Вказівний палець не слід згинати. Кінець ручки спрямований у праве плече. Тримати її потрібно на відстані 2,5-3 см від початку.
5. Під час письма передпліччя обох рук лежать на столі, дитина спирається на лікоть правої руки, працюють тільки пальці, дрібні м’язи п’ясті, права рука закриває нижню частину зошита.
